Fresh Records - Эль Кравчук - Только не плачь в экран монитора [2007]

Новатор української поп-музики - продюсер, композитор, аранжувальник, клавішник Євген Ступка ще навчаючись в музучилищі дав старт реповому „PNG” (Персона Нон Грата) та техно-хаусовому „X-Beat” (наразі „Слайдер”), вирішив черговий свій проект зробити більш романтичнішим. Фронтменом новоспеченого „Електронного Кравчука” (все відбувалося за президентства Л.М.Кравчука - в 1994 році) став студент того ж музичного училища ім. Глієра, великий любитель романсів Вертинського, екс-соліст гурту „Сінгапур” Андрій Остапенко. Разом вони записали міні-альбом „Конституція” з чотирьох пісень.

Надалі Ступка почав освоювати більш модні музичні стилі - аранжував пісні Олександру Пономарьову, опікувався рейвовим „Клаудс Дженерейтор”, а згодом виїхав на навчання у знамениту „Берклі-скул”. Бразди правління „Ел Кравчуком” перейшли до Анатолія Махині (екс-„Водяний лис”, „Сінгапур”), а місце автора-аранжувальника зайняв також колишній рокер з консерваторською освітою - Сергій Гримальський (екс-„Табула раса”). На кримській „Червоній руті-95” неоромантичний „Ел Кравчук” потрапив чомусь в номінацію танцювальної музики (3 місце) - мабуть серед авангардових поп-виконавців він був би ще чужішим. Мелодійно-драматичні пісні Гримальського та провокаційний імідж Остапенка призвели до того, що вже на початку 1996 року „Ел Кравчук” став одним з найпопулярніших поп-проектів України, а мистецька агенція „Територія А” оголосила його відкриттям 1995 року.

Паралельно Остапенко пробував себе як театральний актор - зіграв в поставлених режисером Семеном Горовим виставах К.Мамонтова „Ганімед” (Центр сучасної драматургії) та М.Задорнова „Ціна кохання” (театр „Браво”). З осені 1996-го опікуванням проекту „Ел Кравчук” зайнялася продюсерська агенція „Музична біржа” і особисто Євген Рибчинський - в травні 1997 року побачив світ перший офіційний альбом Остапенка і компанії – „Нічий” (касетку тиражував лейбл „Western Thunder”, а компакт-диск „Caravan-CD”). Влітку Ел Кравчук, що саме закінчив історичний факультет Київського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, увійшов у чільну трійку претендентів на премію „Золота Жар-птиця” в номінації „Кращий співак”; номінувався також кліп „Доля”. Гримальський і Махиня, котрих Остапенко поміняв на DJ Мішукоффа, тим часом взялися розкручувати молодого тернопільського співака Любомира Чермака (екс-„Літопис”) - диплом „Славянського базару-97”; на початку 1998 року лейбл „Нова Рекордс” випустив касетку з сольним інструментальним альбомом Гримальського „Inner Space”.

Після виснажливих всеукраїнських гастрольних турів справи „Ел Кравчука” не заладилися і в червні 1998 року „Музична біржа” заявила про припинення проекту. Оскільки Остапенко продовжував виступати як Андрій Кравчук та ще й з піснями правами на які володіла „Музична Біржа”, остання, під кінець літа подала на співака позов до суду. Безпрецедентність випадку підігріла інтерес до нового альбому Ел Кравчука і „Музичної біржі” – „То моє кіно”, що його місяць по тому випустила фірма „С.Т.М.-Рекордс”... Андрій „Кравчук” Остапенко з лютого 1999-го співпрацює з „Українським Культурним Фондом” і навесні презентував сольну програму „Солдат кохання”, а згодом подався в радіо-діджеї - в ефірі „Нашого Радіо” він пів-року вів щотижневу однойменну авторську програму. До кінця року виявилося, що в Україні більше ніхто з виконавців так і не спромігся створити кращого шоу - Ел Кравчук отримав за „Солдата кохання” перо „Золотої Жар-птиці”.

Новий альбом співак почав записувати в Англії, та в липні 2000-го ґрунтовно нашкодив своїй кар’єрі, „заспівавши” на „Таврійських іграх” під плюсову фонограму; тим самим він зірвав свій майбутній контракт з цією організацією...